Світлиця

Тридцять років тому в Конотопі, у білому чепурному будиночку, що і кінці тихого провулку №7 вулиці Колективної, жив 90-річний Родіон Тимошенко. В українській вишиванці, з акуратною борідкою і вусами,скромний, завжди готовий чимось уважити – таким знали його місцеві жителі. І були здивовані, коли одного дня до Тимошенка приїхав з Києва науковець Н. Донець, а потім полетіла містом звістка: «Ви чули? Родіон Григорович, виявляється, був кухарем у самого Льва Толстого».
Спогади, які занотував від Р. Тимошенка київський дослідник, містили в собі багато цікавого. Бо ж непримітний конотопський дідусь справді служив у 1907-1908 роках кухарем у ясній Поляні, щодня спілкувався з великим письменником, його пам’ять зберегла багато невідомих доти дослідникам подробиць.
«Коли б я не приніс йому обідати, снідати чи вечеряти, він завжди писав, — згадує Р. Тимошенко. – Писав, здавалося, з ранку до ранку. Писав і в лісі, і на річці, і в саду, і на полюванні навіть. Якось я насмілився покепкувати: «Що ж ви, Лев Миколайович, повернулися з порожніми руками, довкола ніби і дичини доволі». А він примружив очі і каже весело: «Е, батечку, ні, не з порожніми. Он скільки приніс». І показує аркуші паперу, списані, певно ж, десь у лісі».