Світлиця

Записи с меткой «полицю»

Вислів класти зуби на полицю здавна побутує в українській мові. В збірнику М. Номиса, наприклад, він зафіксований був понад сто років тому (на Харківщині) вже в скороченому, характерному для розмовної мови варіанті — зуби на полицю («ждать і голодувать»)1. Досить широко вживається він і сучасними українськими письменниками, причому також нерідко, або з подібним пропущенням дієслова, або з варіюванням компонентів: зуби на поличку, класти зуби на полку, скласти зуби на полицю або зуби на мисник покласти: «Першого року третина поля лишалася незасіяною. Зимою зуби на поличку!,.» (В. С. Бабляк); «З шамовкою теж не краще. Як трапиться багажик якийсь до звощика кому однести— маєш. А ще от корзини, буває, спекулянткам на базар тириш. Ну й поїм. А ні — клади зуби на полку!» (А. В. Головко); «Аби серед зими Не скласти, зуби на полицю. Зійшлись поговорити про корми Представники звірів і птиці» (А. Косматенко); «Доводиться нашим шанхаївкам, (приміське робітниче селище з примітивними дощаними будиночками) і цим промишляти [брати квартирантів)… Голод—Не тітка; зуби на мисник не покладеш» (Ф. Бурлака).          Читати повністю »