Світлиця

В українській літературній мові закріпилося значення останнього місяця весни як травень. Між тим ще зовсім недавно існувало дві назви — травень і май. Вони зафіксовані в усіх найповажніших тлумачних словниках. Учені стверджують, що «май», імовірніше за все, походить од латинського «майус».  Так називали давньоримську богиню Майю. Крім того, є ще одне припущення. Римський цар Тарквіній вельми цікавився старійшинами-майстрами, віддаючи їм особливу шану. їм присвячувався у Стародавньому Римі останній місяць весни. Дехто вважає, що це також прислужилося назві.

Що б там не було, але в літературний обіг української мови міцно увійшла назва травень. Справді-бо: під цю пору буйно кущують і цвітуть різноманітні трави. Це найкраща пора заготівлі лікарських рослин. Колись люди організовували спеціальні обряди, пов’язані з їх збором (23 травня). Удосвіта гуртами йшли в глибокі ліси й збирали природні ліки. До кожної травички читали відповідні молитви.

Найбільш цілющим вважалося зілля, зірване до сходу сонця. Тому на Поліссі цей місяць називали ще травником. Крім цього, в ужитку були відомі й інші назви — пісенник та місяць-громовик. Вони повністю відповідали своєму призначенню. Всюди: в лісах, на полях та біля обійсть розливалися солов’їні трелі, чудернацькі посвисти шпаків, безтурботне кування зозуль. Нерідко в цей час можна було почути й лункі розкати грому.

Травень вважається одним із найбільш поетичних місяців. Він мовби нагадує нам: поспішайте намилуватися красою весняного дивоцві-ту, бо вона недовготривала й скороминуча. І це так, адже травнем завершується найкраща пора — весна.

Тому й кажуть, що травень квітами багатий.