Світлиця

У лісі взимку
Тихо в лісі, тільки поскрипує веселий морозець. Тварини лісові не бояться снігу і морозу. Одяглися в тепле хутро звірятка,

в густий пушок пташки і шукають собі їжу. Під дуплом старого дуба миша собі ще влітку нірку вирила, наносила тоненьких травинок і моху. Вилізла з нори, озирнулася навкруги. Тихо, очі сліпить білий сніжок. Засипав сніг стежечку. Вилізла тихесенько мишка на пеньок, дивиться: сухе насіннячко сюди вітерець приніс. Поласувала і почала хутро своє чистити. Ось під корою сховався на зиму жучок-шкідничок. Схопив дятел жучка і проковтнув. Раптом стрибнула на пеньок білка, шишка соснова у неї в лапках.

ХЛІБ НА СТОЛІ
З давніх-давен хліб у великій пошані в нашого народу. Вчиняли його на заквасці, місили в дерев’яній діжі. Хліб у кожній хаті обов’язково лежав на столі, а біля нього стояла сіль.
У неділю і свята з житнього або пшеничного борошна пекли пампушки, пиріжки з сиром, маком, картоплею, капустою, ягодами. їжею й окрасою був хліб на різних святах і в обрядах. Та й тепер кожне весілля не обходиться без короваю. Пекти коровай запрошували тільки жінок, у чиїх сім’ях панувала злагода. Оздоблення короваю качечками, голубками, гілочками уособлювало побажання продовження роду, щасливого подружнього життя, достатку.
Хлібом-сіллю і нині ми зустрічаємо дорогих гостей, підносимо його ювілярам.