Світлиця

«Прірва між словами»

Є слова, як день і ніч,—

Прямо протилежні.

От я обачливий, скажім,

А ти — необережний.         

Слова «великий» і «малий»,

«Сідати» і «вставати».

«Холодний» — «теплий»,

«Добрий» — «злий»

Антонімами звати.

Про них вам казку розповім,

Її вам знати треба..

Є місто слів, і в місті тім

Будинок був — до неба!

В будинку мешкали слова,

Жили собі щасливо.

На кожнім поверсі — по два:

Недбалий і дбайливий,

А ще — веселий і сумний,

Гарячий і холодний,

Жили чистенький і брудний

Та ситий і голодний.

Жили там правда і брехня,

Жили тривога й спокій,

Жили так дружно, як рідня..

А дім той був високий!

Аж якось вдарив з неба грім,

Земля аж застогнала!

І величезна прірва в ній

Слова ці роз’єднала.

Давно-давно це відбулось,

Та прірва є й донині.

Будинок навпіл розколовсь,

І в кожній половині

Тепер не дружно вже живуть,

Слова оті — вороже.

Антонімами всі їх звуть

За зміст їх, геть несхожий!