Світлиця

Мета уроку: ознайомити учнів з багатством колискових пісень, розкрити любов і ласку матерів до дітей, збагатити душу і серце глибоким почуттям вірності батьківській хаті, маминій пісні, рідній землі; вдосконалювати вміння зв’язного мовлення, зокрема складання твору-роздуму.

Звучить колискова.

Коли м’який, ласкавий, тихий вечір Лягає спати у траву шовкову.   

Сон ніжний землю обійма за плечі —

Тоді я чую неньки колискову.

Вч. Сьогодні у нас мова про святиню — мамину пісню, адже колискова — це пісня материнської душі й безмежної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так щільно переплетені радість і біль, тривога й надія.

Колискові пісні! Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засіває дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до усього живого. Під снів неньчиної пісні виростають поети і композитори, хлібороби та захисники рідної землі, філософи і політики, просто люди. Якби не мамина пісня, сказав якось один древній історик, яким убогим було б наше життя.

Вслухаюся в поетичні образи колискової і уявляю в колисці немовлятко, котре покліпує оченятами, світлими, і довірливими, на які під мелодію пісні напливає, мов вечірній туман, дрімота…

А чи знаєте ви, з чого робили колиски?

1. Колиски робили з дерева: калини, ясеня, клена або плели з лози, щоб діти були дужими та співочими. Про це співається навіть у самих колискових:

Колисочка яворова,

Колисочка з горішка.

Нехай на ній колишеться
Маленька потішка.

2. Колись колиски підвішували до сволока. Ще й тепер в хатах можна побачити скоблики, до яких їх підвішували.

3. А ще в народі існував звичай: колиску, що вже вийшла з ужитку, ніколи не викидали. її берегли доти, доки жили люди в хаті.

4. Біля колиски, плетеної з лози чи різьбленої з дерева, творилася найбільша таїна людського буття — переливання в душу дитини найщиріших материнських почуттів:

Ой щоб спало, щастя знало.

Ой щоб росло, не боліло,

На серденько не кволіло,

Соньки-дрімки в колисоньки,

Добрий розум в головоньки.

5. Мамина пісня… Але ж її не може бути без мами — найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

6. Мама… Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей — не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих — серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.
Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:
«Мамонько, вітаю із онуком!»

Добре ж як себе пізнать в дитині
Знать: вона твої продовжить роки.
Добре дати світові людину,

І людині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння рясту.

Сині гори, неспокійні ріки…

Хто не мав дітей, не звідав щастя,
Долею обкрадений навіки.
Вч. А хто з вас знає, яка улюблена пісня вашої мами? (Учні називають їх, читають уривки.)

Вч. Колискові, їх надзвичайна ліричність здавна привертали увагу діячів культури, письменників. їх публікували в своїх збірниках відомі вчені М. Максимович, А. Метлинський, Я. Головацький. Записували і друкували колискові Марко Вовчок, Іван Франко, Борис Грінченко. Та з особливою любов’ю до колискової пісні, казок, дитячих ігор ставилася славетна Леся Українка. Вона навіть сама писала художні тексти, один з яких — «Колискова» — відомий всім.

7. А хіба не колискова дала світові поета-генія Тараса Шевченка? Бо той біль за долю народу народився з колискової, яку співала мати. Про це пізніше він писав:

Мене там мати повивала,

І, повиваючи, співала,

Свою нудьгу переливала
В свою дитину.

Вч. Спить натруджене село, лиш у нашій хаті допізна поблискує вогник. Чітка не по роках неньчина пам’ять дбайливо розсновує золоті ниті народної поезії і дзвенять вони, немов струни бандури, живою мовою поколінь. Кожна прибережна співаночка оддзеркалює поетичною неповторністю, казковим дивосвітом. (Учні зачитують колискові записані з уст батьків.)

Вч. Які почуття охоплюють вас, коли чуєте колискові?

8. Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко, котре покліпує віями, дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях, легеньким помахом крил птахи поза точком приносять кашку з молочком та десь далеко-далеко виряджається козак у військо, щоб татарин-басурман не заполонив сестрицю.

Вч. Як бачимо, художні образи в колискових нечисленні: кіт, голуб, зозуля, сон, дитина, батько. А над усіма ними — величний образ жінки-матері, ніжне серце якої сповнене безмежною любов’ю до дитини. (Учениця читає вірш О. Олеся «Сон»),

Вч. А чи співали вам колискові? Які?

9. Уже стали крилатими слова з пісні В. Симоненка:

«Можна все на світі вибирати сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину».

І це, найсвятіше для нас почуття Батьківщини неодмінно асоціюється з маминою піснею, з тим, як
«заглядає в шибку казка з сивими очима.

Материнська добра ласка В неї за плечима».

(Весь вірш Симоненка читає учень).

Вч. Немає, друзі, нічого більшого, як любов материнська. Про це розкаже і народна легенда.

Був у матері єдиний син — добрий, ненаглядний. Душі в ньому мати не чула. По краплинці збирала росу для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Боялася мати показатися невістці на очі, сиділа в сінях. А потім у сарай переселилась. Але й це не заспокоїло жорстоку. Каже вона чоловікові: «Коли хочеш, щоб я жила з тобою, убий матір, вийми з грудей серце і спали на вогні».

Не здригнулася душа сина: так зачарувала його врода дружини. Каже він матері: «Наказала мені дружина вбити вас, мамо… А не послухаю -— піде від мене». Заплакала мати й відповідає: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце».

Пішов син з матір’ю в діброву, наламав сухого хмизу, розпалив вогнище. Убив матір, поклав серце на жар. Спалахнув сучок, тріснув, полетіла жаринка, ударила в обличчя синові, обпекла боляче. Скрикнув той, закрив долонею обпечене місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло на повільному вогні, прошепотіло: «Синочку мій рідний, тобі боляче? Зірви листок подорожника, ось росте біля вогнища, приклади до обпеченого місця. А до листка подорожника приклади серце материнське… Потім у вогонь покладеш…»

Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив пекучими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як рідна мати. І такою величезною й невичерпною була любов материнська, таким всесильним було бажання бачити сина радісним і безтурботним, що ожило серце, загоїлася рана. Підвелася мати і притисла кучеряву голову до грудей.

Осоружною стала йому дружина-красуня, не міг він повернутися до неї. Не вернулася додому й мати. Піпіли вони удвох степами широкими та й стали двома могилами високими.

То ж не даремно кажуть у народі, що найсвятіша любов материнська.

11. Учень (під музику)

Дні дитинства, наче плин води…

Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам’ять зостається назавжди!

Вч. А зараз складемо цитатний план до твору.

(Учні складають план і записують його в зошиті).

Твір-роздум «Мамина пісня колискова»

Без пісні, що мені співала мати,

Я навіть дня прожити би не зміг.

В. ВИХРУЩ

План

1. «Коли м’який, ласкавий, тихий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний землю обійма за плечі —

Тоді я чую неньки колискову».

2. «Скупала в зіллі, словом сповила

І на добру долю пісню-колисанку в серце улила».

3. «Великі дороги в широкий світ завжди

починаються від материнської пісні, співаної над колискою».

4. «Заглядає в шибку казка

З сивими очима.

Материнська добра ласка В неї за плечима».

5. «Дні дитинства, наче плин води…

Проліта дитинство, та у спадок
Зостається материна пісня, повна згадок,

Пам’ять зостається назавжди».

Домашнє завдання. Написати за цією темою і планом твір.
Автор розробки: Г. М. ГРЕЧУК, м. Верховина Івано-Франківської обл.