Світлиця

Сімдесят  років минуло відтоді, як 28 жовтня 1944 року радянські війська звільнили від німецько-фашистських загарбників останні українські землі. 1225 днів і ночей тривали бої в Україні. Навіки залишилася в пам’яті людей Велика Вітчизняна війна. Двічі пронісся над Україною смерч цієї страшної війни – під час оборони та визвольного наступу.

Фашистська Німеччина зненацька напала на СРСР 22 червня 1941 року. Вже з перших днів війни Україна відчула нестримний наступ добре озброєного і вишколеного німецького війська. Гітлер один з головних напрямків удару спрямував на Україну. Це був план «Барбаросса». Чому на Україну? Доля війни вирішувалася на просторах України, економічна могутність якої багато важила в житті всього Радянського Союзу. Напередодні війни частка України в СРСР становила: у видобутку вугілля – 50,5 відсотка, залізної руди – 67,6, у плавці чавуну – 64,7, сталі – 48,9 відсотка. Вагомим був і її внесок в оборонний машинобудівний комплекс. Тільки Харківський завод випускав за півроку стільки танків, скільки мав вермахт на початку Другої світової війн. А український сільськогосподарський внесок у загальносоюзну скарбницю! Тому саме на Україну була скерована армія «Південь», у складі якої було 57 дивізій, 13 бригад найсильніших і боєздатних частин Німеччини.

У перший же день війни на Південно-Західному фронті 66 аеродромів було піддано бомбовому удару, виведено з ладу 579 літаків. У полон потрапила велика кількість червоноармійців. У районі Луцьк-Броди, Рівне-Дубно розгорнулася запекла танкова битва. З середини липня 1941 року почалися вирішальні бої на Київському напрямку. Більше трьох місяців тривала оборона Києва, незважаючи на те, що німці кинули величезні сили на його взяття. Місто перетворилося на фортецю. І лише після наказу Ставки Верховного Головнокомандування 19 вересня 1941 року радянські частини залишили Київ. Втрати були великі. Болем відгукнулася в серцях людей здача столиці. До 16 жовтня 1941 року тривала оборона Одеси, йшли запеклі бої за Севастополь. Трагічна ситуація склалася на Харківщині навесні 1942 року, коли протягом 10-31 травня 1942 року в районі Барвінкове-Крутий Лог  потрапили в оточення війська Південно-Західного напрямку. Оточені відчайдушно боролися, але нестача боєприпасів та продовольства призвела до розгрому. Вода в Сіверському Дінці почервоніла від крові. У жорстоких боях тільки на Балаклійській землі загинули 12 генералів, серед них заступник командувача фронту генерал Ф. Костенко, командувач 57-ї армії генерал К. Подлас, генерал Л. Бобкін. Внаслідок цієї тяжкої поразки Україна 22 липня 1942 року була окупована фашистськими військами та їх союзниками. Це були страшні роки окупації. Жорстокість, зневага до українців як до людей нижчого ґатунку були головними пунктами в системі німецького управління. В період окупації в містах і селах була встановлена комендантська година. За порушення режиму мирних людей розстрілювали на місці. На кожному кроці можна було бачити оголошення: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонений». Жорстокістю, терором вороги залякували людей, щоб перетворити їх на покірних рабів. У Києві, в Бабиному яру, фашисти закатували майже 900 тисяч євреїв, у Харкові, в Дробицькому яру, були розстріляні 16 тисяч людей. В Україні було створено 180 концентраційних таборів смерті, 50 гетто, де нацисти замордували 5264 тис. мирного населення та військовополонених. За період окупації до Німеччини на каторжні роботи з України було вивезено 2,8 млн. чоловік. Але Гітлер не досяг своєї мети. Плани фашистів були зірвані. Після перемоги в Сталінградській битві стратегічна ініціатива перейшла до радянського командування.

Найбільша в історії танкова битва на Курській дузі влітку 1943-го під Прохорівкою змінила хід війни. Радянські війська звільняли місто за містом. 23 серпня 1943 року визволили Харків, який був окупований упродовж 641 дня.

Багато надій Гітлер покладав на Київ. «Швидше Дніпро потече у зворотному напрямку, ніж ми здамо Київ», — говорили нацисти. Жорстокі бої точилися за кожний квартал, кожний будинок. І вранці 6 листопада столиця України була звільнена. Тільки за форсування Дніпра і визволення Києва удостоїлися звання Героя Радянського Союзу близько 2 тисяч радянських воїнів.

Яскрава перемога – битва під Корсунь-Шевченківським. 80 тисяч фашистів були полонені, під Бродами тисячі їх потрапили в полон. Завершила визволення України Карпатсько-Ужгородська операція, яка почалася 9 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня був звільнений Ужгород, а 28 – останні населені пункти України. Велику допомогу у звільненні України надавали партизанські загони. Заслуги партизанів високо оцінила Батьківщина: 637 тисяч партизанів і підпільників були нагороджені орденами та медалями, 95 стали Героями Радянського Союзу, а відомі партизанські полководці С. Ковпак та О. Федоров були двічі удостоєні цього високого звання. Взагалі, внесок України в спільну Перемогу був значним. У Радянській армії служили близько 6,6 мільйона українців, 2069 з них було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, десятеро з яких – наші земляки, 52 українці повторили подвиг Гастелло, 25 – О. Матросова.

Вдячністю переповнені серця українців до своїх рятівників. На знак її незгасності мільйони імен вибиті на меморіальних плитах та обелісках, встановлених по всій Україні. Овіяні Вічним вогнем, вони повсякчас нагадують нам, якою ціною був завойований мир.

Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945 роках становлять близько 9 мільйонів людей.

2,3 мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково на території республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40 %.

У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.

У ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 років на території України радянськими військами проведено 15 наступальних операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали: Воронезько-Харківська (13 січня — 3 березня 1943 р.), Донбаська (13 серпня — 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня — 30 вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого 1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.).

Свого апогею битва за Україну досягла в період з осені 1943 до осені 1944 років. Саме на її території у цей період було зосереджено приблизно половину діючої Червоної армії.

Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.

Загалом в боях на території України загинули мільйони радянських воїнів.