Світлиця

(23.09.1872—16.11.1952) — українська народна співачка, педагог, заслужений діяч мистецтв України.

Народилася 23 вересня 1872 року в с. Білявинцях у сім’ї священика. Дитинство пройшло в с. Білій (нині передмістя Тернополя). Ще в дитячому віці виявляла неабиякий інтерес до музики: опановувала фортепіано, грала і співала у виставах аматорських театрів, у «Руському народному театрі». Артис-тичну діяльність С. Крушельницька почала в концертах Львівського хорового товариства «Боян». А в 1893 році на сцені Львівської опери дебютувала як оперна співачка в партії Леонори в опері Дж. Верді «Трубадур».
У 1888—1893 роках вона навчалася у Львівській консерваторії (клас вокалу у В. Висоцького). У 1893—1894 роках вдосконалювала своє мистецтво у Мілані: опановувала школу бельканто у професорів Копті та Фаусти Креспі, оперні партії ваґнерівських вистав вивчала у професора Генсберга у Відні (1895). У 1895—1897 роках співала у Львівській, Краківській і Варшавській опері. У 1904 році на запрошення Дж. Пуччіні блискуче виконала головну партію в його опері «Чіо-Чіо-сан», полонивши слухачів віртуозною технікою, яскравим драматичним обдаруванням, чарів-ним голосом лірико-драматичного сопрано. Після її неповторного виконання ця опера здобула всесвітнє визнання.

У 1906 році Соломія Крушельницька дебютувала в театрі «Ла Скала» в опері Р. Ваґнера «Саломея», під орудою Артуро Тосканіні. Музичні критики назвали її «неперевершеною Саломеєю». На оперних сценах виступала разом з О. Мишугою, М. Батістіні, М. Менцинським, А. Дідуром, В. Фрореамським, Е. Карузо, Т. Руффо, Ф. Шаляпіним.

У 1920 році відбулися останні оперні вистави Соломії Крушельницької в театрі «Ла Скала». Цього ж року вона розпочала концертну діяльність як камерна співачка. У 1927—1928 роках здійснила велике гастрольне турне по США й Канаді. У 1929 році — прощальний концерт С. Крушельницької в Академії Санта Цецілія у Римі.
Видатна українська й світова співачка, вона з тріумфальним успіхом виступала на кращих оперних сценах світу. Її ім’я золотими літерами вписано в історію світового вокального мистецтва поряд з іменами Е. Карузо, Т. Руффо, М. Батістіні.

Музичні критики світу називали її «незабутньою», «неповторною», «єдиною у світі», «ідеальною», «неперевершеною», «найчарівнішою».
Прославлені композитори, диригенти, співаки, музиканти, письменники, художники, зокрема Дж. Пуччіні, Р. Леонкавалло, А. Тосканіні, Л. Муньйоне, Е. Дузе, Дж. Лаурі-Вольпі, Дж. Кадуччі та багато інших були палкими шанувальниками її великого таланту й щирими друзями. «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй», — підписав Соломії Крушельницькій свій фотопортрет великий італійський композитор Джакомо Пуччіні на знак вдячності за врятування після попереднього гучного провалу в знаменитому театрі «Ла Скала» його опери «Чіо-Чіо-сан».
У репертуарі співачки було понад шістдесят партій світової оперної класики: Аїда, Дездемона, Леонора, Амелія («Аїда», «Отелло», «Трубадур», «Бал-маскарад» Верді), Тоска, Батерфляй, Мімі («Тоска», «Чіо-Чіо-сан», «Богема» Пуччіні), Кармен («Кармен» Бізе), Ельза, Єлизавета, Брунгільда («Лоенгрін», «Тангейзер», «Валькірія» Ваґнера), Татьяна, Ліза («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» Чайковського), Галька, Ганна («Галька», «Зачарова-ний замок» Монюшка), Маргарита («Фауст» Гуно) Джоконда («Джоконда» Панкіеллі), Валентина («Гугеноти» Мейєрбера), Сантуцца («Сільська честь» Масканьї), Саломея («Саломея» Штрауса).

Вона була неперевершеною інтерпретаторкою українських народних пісень і все життя пропагувала творчість українських композиторів М. Лисенка, Д. Січинського, С. Людкевича, А. Вахнянина та ін. Крушельницька була високоосвіченою особистістю. Вона володіла польською, німець-кою, англійською, італійською, іспанською, російською мовами. Великою творчою дружбою С. Крушельницька була пов’язана з В. Стефаником, О. Кобилянською, Н. Кобринською, М. Лисенком, Д. Січинським, О. Мишугою, Ф. Шаляпіним, А. Тосканіні, Дж. Пуччіні та іншими митцями.
«У перших десятиріччях двадцятого століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі — Батістіні, Карузо, Тітто Руффо, Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Але у порівнянні зі своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша, часами ширша, майже завжди складніша та більш цільна — троїста й єдина особистість актриси-співачки-музиканта…» (Рінальдо Кор-топассі, італійський музикознавець).

У 1939 році співачка повернулася в Україну. У 1946—1951 роках працювала професором кафедри сольного співу у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка. 1951 року була удостоєна звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».  Померла С. Крушельницька 16 листопада 1952 року у Львові.
Похована на Личаківському кладовищі поруч зі своїми вірними друзями І. Франком та М. Павликом.