Світлиця

Не лише діти несуть відповідальність згідно Кримінального, Адміністративного кодексів за правопорушення, але є статті, які зобов’язують батьків відповідати згідно чинного законодавства. Наприклад, коли діти без поважних причин не відвідують заняття в школі, батьки несуть відповідальність за 166 ст. Кримінального кодексу та 184 ст. Адміністративного кодексу  за невиконання  обов’язків щодо виховання дітей.

Один із найважчих періодів розвитку особистості — підлітковий, якому властива потреба у звільненні з-під контролю і опіки дорослих, протест проти встановлених правил і порядків, прагнення незалежності, самостійності і утвердження себе як особистості. У цьому віці у 7 разів збільшується кількість негативних вчинків і у 40 разів зростає кількість так званих невмотивованих вчинків. Найкриміногенніший вік — 16-17 років. Причому немає певних обмежень чи винятків залежно від соціального статусу неповнолітніх злочинців — ними стають як безпритульні, так і вихідці із цілком благополучних сімей.

У будь-якому разі неповнолітні мають добре знати свої права і добре усвідомлювати, що за вчинення протиправних вчинків чи злочинів передбачена відповідальність. Відповідно до статті 22 Кримінального кодексу України особи, які вчинили злочини у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності за ушкодження, бандитизм, згвалтування, крадіжку, грабіж, розбій, вимагання, умисне знищення або пошкодження майна, незаконне володіння транспортним засобом, хуліганство та інші злочини. Частиною 2 статті 22 визначені злочини, за які відповідальність може наступати з 14 років.

Стаття 98 Кримінального кодексу України містить чіткий перелік видів покарання, які можуть призначатись неповнолітнім. Перелік побудований за принципом послідовного переходу від менш суворих заходів до більш суворих. Розширене тлумачення цього переліку не допускається.

Ці покарання розділяються на основні і додаткові, які можуть бути призначені лише разом з основними. Залежно від порядку призначення закон виділяє покарання, що призначаються як основні; що застосовуються виключно як додаткові; що призначаються або як основні, або як додаткові (змішані).

До покарань, які можуть призначатись неповнолітнім як основні, належать: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк. Тільки як додаткові неповнолітнім можуть призначатись покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатись певною діяльністю. Перешкодою для даного виду покарання вважається вік, з якого, за нормами КЗпП України (ст.188), реалізується право громадян на працю та працевлаштування.Штраф відноситься до змішаних видів покарання, яке можна застосовувати як основне, так і додаткове і призначається як додаткове лише при наявності прямої вказівки на це у санкціях відповідних статей чинного кодексу.

До неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань:

• Штраф – лише до неповнолітніх, що мають самостійний дохід, власні кошти або майно, на яке може бути звернено стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах п’ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
• Громадські роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років на строк від тридцяти до ста двадцяти годин і підлягають виконанню неповнолітнім робіт у вільний від навчання чи основної роботи час. Тривалість виконання даного виду покарання не може перевищувати двох годин на день.
• Виправні роботи – призначаються неповнолітньому у віці від 16 до 18 років за місцем роботи на строк від двох місяців до одного року. При цьому із заробітку неповнолітнього здійснюється відрахування в доход держави в межах від 5 до 10 відсотків.
• Арешт як міра кримінального покарання призначається неповнолітнім, яким на момент винесення вироку уже виповнилося шістнадцять років, строком від п’ятнадцяти до сорока п’яти діб. Карою при арешті є тримання неповнолітнього в умовах ізоляції, у спеціально пристосованих установах.
• Позбавлення волі на певний строк не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Покарання у вигляді позбавлення волі особам, які до вчинення злочину не досягли вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а у певних випадках — більше п’ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах.