Світлиця

Барва і фарба

Російське слово краска має конкретне значення (речо­вина для малювання, для забарвлювання в інший колір) (укр. фарба) і абстрактне (колір, тон, колорит, відтінок) (укр. барва). Під упливом російської мови в нашій пресі всупереч українським лексико-семантичним законам слову фарба часто надають абстрактного значення: «У полоні фарб і звуків; Фарби рідної природи». Нормативні українські сполучення: водяні фарби, олійні фарби, зелена (синя, чорна) фарба; у полоні барв і звуків, барви рідної природи. Напр.: «З вікна видно сад у пишних барвах золотої осені» (газ.); «У коридорах і на сходах консерваторії йшов ремонт, пахло свіжим вапном та олійною фарбою» (В. Кучер); «Малахіт — це крихкий мінерал яскраво-зеленого кольору» (підр.).

Безпечний і безжурний, безтурботний, недбалий

Раз по раз можна прочитати й почути вислови на взірець: «Причиною аварії стала безпечність водія; Діти безпечно гралися на проїжджій частині вулиці». Безпечний означає «такий, що не таїть у собі небезпеки; гарантований від небезпеки». Напр.: «Перемога, товариші!.. Яким без­печним, надійним, просторим зробився одразу світ» (О. Гончар). Безпечність — це відсутність небезпеки: «Я не шукав безпечності в той час, як навколо мене бриніли кулі» (Леся Українка). Російські відповідники цих україн­ських слів — безопасный, безопасность. А в наведених уривках газетних текстів маємо справу з невмотивованим використанням російських слів беспечный і беспечность, які українською мовою перекладаються безтурботний (безтур­ботність), безжурний (безжурність), недбалий (недбалість). Тож правильно було б написати: «Причиною аварії стала (або аварію спричинила) недбалість водія; Діти безжурно (безтурботно) гралися на проїжджій частині вулиці».

Бібліотека, книгозбірня

Запозичене з грецької мови слово бібліотека нейтраль­не, тобто вживане в усіх стилях сучасної української літера­турної мови: «Першу бібліотеку в Київській Русі створив князь Ярослав Мудрий 1037 року при Софійському соборі» (з підручника); «Вона згадала, що їй треба здати кілька книжок до клубної бібліотеки» (О. Гончар). Власне україн­ський відповідник книгозбірня має відтінок урочистості, тому його використовують здебільшого в поезії та публі­цистиці: «У Сквирі, в тихій книгозбірні живе мій друг, старий казкар вечірній» (М. Рильський); «Всяке друковане слово з усіх галузей науки мало своє місце на поличках цієї книгозбірні» (Ю. Смолич).

Бігун, біженець, утікач

Нерідко трапляється, що в близькоспоріднених мовах слова не збігаються в кількості значень. Наприклад, рос. бежать означає «прискорено пересуватися, швидко ру­хатися» (укр. бігти) і «рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось» (укр. тікати). Від тікати походять утеча (втеча), утікач, утікачка (втікач, втікачка) тощо. З-поміж численних похідних від бігати, бігти варто зупинитися на омонімах бігун — спортсмен, що володіє технікою бігу, та бігун — полюс. Під час боротьби з «буржуазним націоналізмом» останнє слово усунули з активного обігу, незважаючи на тривалість уживання його в мові та авторитет класиків української літератури: «Найтепліше на Землі попід рівно-денником (екватором. — О. П.), а найхолодніше коло бігунів» (Словник за редакцією Б. Грінченка); «В останні часи вона почувала себе такою втомленою, байдужою до всього, немов вона і світ були два бігуни, які ніколи не стрінуться» (М. Коцюбинський); «Я оце, опинившись між двома критичними бігунами, думаю взяти якраз посере­дині, то, може, тоді якраз по правді буде» (Леся Українка). Тепер слово бігун у значенні «полюс» мас посісти своє законне місце. З дієсловом бігти пов’язане й біженець, проте воно утворене не в нашій мові, а без достатніх підстав запозичене з російської. Його треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше втікач (утікач).

Двозначне рос. бежать на кожне із своїх значень має окремий український відповідник. Невдалий вибір цих відповідників спричинює лексичні помилки на зразок «Чому біжать солдати?». У газетному повідомленні з таким заголовком ідеться не про змагання з бігу, а про втечу солдатів з будівельних батальйонів війська. Отже, правильний варіант — «Чому тікають солдати?».

Близько, біля

В одній із публікацій про культуру мови на позначення приблизної кількості радять уживати тільки прийменник біля й категорично заперечують використання слова близь­ко як нібито неприродного й штучно нав’язаного в цій ролі. А насправді це лише суб’єктивна думка авторів публікації, бо: «Вранці прокидаємось близько десятої години» (Леся Українка); «Було вже близько вечора» (І. Франко); «Я працював у Галичині близько двох місяців» (О. Довженко). Поряд із близько використовуються, звичайно, і біля та коло: «Біля сотні озброєних мисливців-старовірів товпить­ся коло тайгової дзвіниці» (О. Довженко); «Я б ніколи не сказав, що їй було коло ста років» (С. Васильченко).

Блюдо й страва

Слово блюдо в нас означає — «широка посудина»: «Увійшла Параска, несучи на блюді печену качку» (Панас Мирний). А продукти, приготовані для вживання, звуться стравами. Тому треба казати перші (другі, треті) страви, а не перші (другі, треті) блюда, як пишуть у газетах. Напр.: «Ми побачили серед подвір’я довгий стіл, рясно заставле­ний пляшками й стравами» (С. Журахович).