Світлиця

 

Хоча другий місяць року і є найкоротшим серед зимових місяців, але він найпримхливі-ший. Справа в тім, що зима силкується втримати свої права, нагадуючи про себе частими завірюхами, снігопадами та морозами.

Це підтверджують і регіональні назви місяця: сніжень, лютень, крутень, зимобор, бокогрій, криводоріг, лежень (тобто календарна межа між зимою та весною). На західноукраїнських землях його ще називають казибрід та казидорога. Це від того, що погода, як то кажуть у народі, стає дуже поганою, «казиться», перемітаючи шляхи-дороги.

Під цю пору селяни вже готувалися до весни — лагодили транспорт, вивозили на поля добрива, підготовляли посівний матеріал. Відтак з лютим пов’язано чимало прикмет і завбачень. Люди ретельно стежили за змінами погоди, аби передбачити, якими мають бути весна і літо. День уже помітно збільшується.

Сучасна назва місяця не вимагає особливих пояснень. Більшість сходиться на тому, що лютий прибрав таку назву від вередливої, примхливої погоди.

Але є у цього місяця ще одна специфічна особливість. Раз на чотири роки він довшає на один день. Кожен четвертий рік називають високосним і має він 29 днів. Це зумовлено календарними потребами, бо протягом 3 літ набігають 24 години.

З цим пов’язана й цікава легенда.

Якось святі Миколай і Касіян, ідучи путівником, зустріли бабусю, що загрузла в болоті. Святий Миколай запропонував своєму попутникові разом допомогти жінці. Але Касіян відмовив, тому що він був одягнений у святкове вбрання. Довелося Миколаю самому вирятовувати бабусю.

Йдучи далі дорогою, вони зустріли Бога. Той поцікавився, чому так забруднився святий Миколай. Той розповів про випадок. Тоді Бог сказав:

— За те, що ти порушив Божу обітницю — допомагати людям у біді, «тебе, Касіяне, будуть згадувати раз на чотири роки, а Миколая святкуватимуть двічі на рік!

Так воно і є. Якщо Касіяна відзначають лише по високосних літах, то святого Миколая двічі — весною та взимку.

Дехто із старших людей 29 лютого остерігається до обіду виходити на вулицю — «бо на кого Касіян кине оком, тому буде зле». Всі попередні роки він ніби спить, а на високосний розплющує очі, насилаючи на людей хвороби, на тварин — мор, спричиняє повені, засуху, пошесті та інші біди. Ось чому люди бояться високосних років.

У народній уяві Касіян постає старим дідуганом з довгою бородою та віями, злими очима й непривітним обличчям. Тому й кажуть на розлючену людину: «Чого ти Касіяном дивишся?»

Ось така цікава легенда про високосний рік. Імовірніше, що ім’я своє цей місяць прибрав від непостійного, лютого характеру.