Світлиця

Мета. Показати різницю між дбайливим ставленням до речей і схилянням перед речами, про ставлення до речі як до мети і як до засобу.

План бесіди.

1. Людина і світ речей.

• Речі – засіб задоволення матеріальних потреб (їжа, житло, одяг, предмети домашнього вжитку), а також засіб духовного споживання;
• Ставлення до речі як до праці.

1. Людина, і речі, які вона виробляє.

• Ставлення до речей як до результату праці;
• Головне не кількість, а якість.

1. Ставлення до речі як до предмета споживання.

• бережливе і акуратне ставлення до речей в процесі задоволення своїх потреб;
• піклування про збереження речей в гарному стані.

1. Міра у споживанні речей

• річ – мета (сноб, обиватель);
• престижне споживання.

1. Ставлення до речей як до власності.

• бережливе ставлення до речей, кому б вони не належали;
• непримиренність у безгосподарності, марнотратстві.
• Сувора заборона крадіжок.

 ПОВАЖАЙ  ПРАВО  ВЛАСНОСТІ ІНШОГО

  Запитання до обговорення:

• що таке крадіжка? Чому люди вдаються до крадіжок?
• Як би ви вчинили, якби дізнались, що ваш товариш „нечистий” на руку?
• Як ви розумієте вислови: „поганий сховок доброго спокусить”, „не потурай злодієві”
• Ваше розуміння висловів: „не укради, не вкрий ім’я своє ганьбою”, „зароблений карбованець душу гріє, а вкрадений – спопеляє”

Жорстокий час вже дуже часто

Навчає всіх брехати й красти,

Гукає збоку та згори:

Не бійсь, кради собі, бери.

Бери чуже, неси до хати,

Бери потроху й побагато,

Бери в сиріт, бери у вдів,

Бери, хто скільки взять зумів.

Заповідь „Не кради” – заклик поважати право власності іншого. Це вимога до людини жити працею своєю і розумом своїм, бути помірним у жаданнях і пристрастях своїх і бути їх господарем. Загальна спільна праця на Землі об’єднує людей і робить їх творцями власного життя. То ж той, хто причетний до цих першооснов буття і посідає своє місце у людському світі, звітує сам собі у витоках і святинях свого життя, не має потреби привласнювати чуже: чи ж то потай – крадучи, чи ж грубою силою – розбоєм і грабунком.

Не укради – не клич біди,

Не вкрий ім’я своє ганьбою.

Там, де узяв, там – поклади,

Тією ж поклади рукою.

До зла страшного не ходи,

Спокусу віджени ворожу.

Не укради! – носи завжди

В душі пересторогу Божу!

Вимога чесності і честі. Заборона спокуси легкого розв’язання власних проблем і досягнення власних бажань за рахунок іншого – основа основ трудової моралі. Силою рук людських і думки створені життєві блага обмінюються між людьми, сприяючи розмаїттю особистісних обдарувань, талантів, досягнень і доль. Та ж зовсім інше – крадіжка, визиск, обман і грабунок. Вкрасти можна все – не лише майно, але й працю, час, надію, дітей, майбутнє: все-все людське, навіть душу. Обманюючи людину. Крадій може виправдовувати себе будь-чим, проте, крадучи, він чинить злочин проти основи людського буття, він пожирає іншу людину, позбавляючи її власності і гідності. То ж чи є різниця між злодієм і людожером? Крадіжка руйнує найголовніше у світі людському – довіру людей одне до одного. Злодій завжди ховає обличчя своє і ховається за іншого. Тому він сіє розбрат і підозру, побоювання і страх, позбавляючи спільноту внутрішньої злагоди і миру.