Світлиця

Форми поведінки, в яких виявляється повага до людини (доброзичливість, уважність), дістали назву ввічливості. Вони пропонують найбільш доцільні й ефективні форми взаємних контактів, розв’язання завдань. що стоять перед людьми. Загальна вимога ввічливості конкретизується в правилах:

• Вітатися при зустрічі, виявляти інтерес до самопочуття, здоров’я;
• Уміти своєчасно запропонувати допомогу людині, якої вона потребує, — поступитися місцем, пропустити вперед, тощо;
• Виявляти готовність зробити людині послугу на її прохання;
• Прагнути не турбувати людину своїми діями, не відвертати її уваги, вибачатися за завдані клопоти, незручності, допущену помилку;
• У розмові не вдаватися до грубих слів і виразів, не обвинувачувати співрозмовника на основі особистих домислів і неперевіреної інформації, не допускати образливих характеристик людини і погроз на її адресу.

Так, поширена форма уваги і доброзичливості до людини може мати такі відтінки:

• делікатність – тонке і бережливе ставлення до особи;
• чемність – шанобливе ставлення з певною стриманістю;
• люб’язність – підкреслено доброзичливе ставлення;
• коректність – ввічливо-офіційне ставлення;
• тактовність – чуйне і співчутливе ставлення з урахуванням ситуації, психічного стану людини і т.п.

ТАКТ.  ТАКТОВНІСТЬ.

    Взаємоповага, доброзичливість і чуйність у процесі спілкування не можуть бути забезпечені додержанням самих тільки правил ввічливості, бо в особливих ситуаціях (індивідуальних, неповторних) цих правил замало – людина повинна сама визначити дію, знайти відповідне слово, або ж, навпаки, відмовитися від звичних у подібних випадках дій і слів. Основою, на якій можна прийняти правильне рішення, є повага до людини, її гідності, турбота про неї, її самопочуття.

Такт – це такий вибір форми і міри вчинку, при якому суперечність, що виникла в процесі спілкування, вирішується оптимально доцільно, із збереженням гідності людини, доброзичливого ставлення до неї, чуйності.

Відсутність такту – нетактовність – означає дії, які в спілкуванні завдають образи, неприємності, принижують гідність. Нетактовність не означає недоброзичливості до людини: образити й принизити людину може й той, хто щиро її поважає, зичить добра або принаймні не бажає зла. Така дія є найчастіше результатом непродуманого вчинку (наприклад, прилюдного зауваження щодо поведінки, зовнішнього вигляду, результатів праці і т. п.)

Такт – це моральна творчість людини, що включає в себе ряд компонентів, найважливішими з яких є:

• осмислення норм моралі, їх значущості у даній ситуації;
• осмислення обставин ситуації і її суперечностей;
• вибір кращого вчинку з тим, щоб у даних умовах діяти якнайкраще.

Необхідність такту зумовлена тим, що моральний вчинок потребує додержання ряду вимог. В складних ситуаціях і суперечностях треба зберегти повагу до людини і в той же час залишитися непримиренним до несправедливості, моральних вад, носіями яких є й люди, з якими доводиться поряд жити, працювати, відпочивати.

Такт – це вчинок, вплив якого залежатиме від ряду обставин:

• особистих якостей людини,
• • адресата, на якого він спрямований,
  • умов, в яких здійснюється.

  Людина відповідальна не тільки за мотиви вчинку, а й за об’єктивні та суб’єктивні наслідки, які він породжує.

  До найважливіших вимог такту слід віднести вміння оцінювати ситуацію, в якій можливі порушення якої-небудь з норм моралі. Це випадки:

  • коли людина буває змушена поставити іншу в незручну ситуацію, якої та не заслужила, і потрібні дії, що пом’якшують це становище;
  • коли хто-небудь вже потрапив у незручне становище, розгублений і потребує допомоги ззовні;
  • коли людині потрібна допомога у важкій для неї ситуації, щоб зберегти свою гідність.

  Вимоги такту передбачають необхідність інформації про причини моральних суперечностей з тим, щоб уникнути нетактовності, врахування індивідуальних особливостей особи та обставин, в яких здійснюється вчинок, вміння зважити на ефект, який він може мати.

  Тактовність – це не окремі факти поведінки людини, а її стиль, що викликає в оточуючих упевненість у доброзичливості й чуйності, почуття вдячності за це. Тактовність вимагає високої моральної та інтелектуальної культури. Потрібне не тільки бажання бути чуйним, дбайливим, а й уміння виявляти ці якості в будь-яких складних і нестандартних ситуаціях. Для тактовності необхідні якості:

  • спостережливість і уважність, уміння бачити моральний бік своїх і чужих дій та вчинків, розуміти мотиви і їх засоби, вимушену частину вчинку і вільно обрану, випадкову і типову для даної людини;
  • витриманість, самовладання і здатність навіть у гостро конфліктних ситуаціях приймати доцільні рішення, стримувати прояви своїх негативних емоцій, уміння бути критичнішим до себе і більш терплячим та чуйним до інших;

  уміння передбачати можливий вплив своїх вчинків та слів, вірно оцінювати його з тим, щоб вчасно

  • змінювати форму поведінки й послаблювати небажані для між особових спілкувань наслідки;
  • творче мислення, пошук і сміливість у вирішенні моральних проблем;
  • уміння оцінювати ситуації, враховувати вік, досвід та індивідуальні особливості людей і відповідно до цього обирати оптимальні засоби розв’язування суперечностей.

  Тактовність особливо важлива у ставленні до людей, які зазнали горя, прикрощів, коли не можна оголювати болісні травми. Посиленої уваги потребують також конфліктні ситуації, в яких виникає необхідність критичного ставлення до чиєїсь поведінки, покарання людини або такої дії, що може зустріти опір або буде сприйнята негативно.

  Допустивши помилку тактовна людина виправить її, не привертаючи до неї уваги, так само, як „не помітить” і мимовільної помилки іншого.

  Тактовна людина до будь-якої ситуації підійде творчо: в одних випадках вона уникне недоречних дій, у других – „не помітить” чиєїсь вади, у третіх – відверне людину від недоречного запитання.

  Чуйність і повага до людей, висока інтелектуальна і моральна культура, доброзичливість і щирість – ось що допомагає знаходити кращі рішення в різних обставинах.