Алгоритм реакції вчителя на вчинок учня (за Н.Є. Щурковою)
- «Не дивуватися» поведінці дитини. Це загальне психіатричне правило взаємодії з людиною, що знаходиться в особливому психічному стані, дозволяє педагогу інструментувати поведінку дитини як певне життєве явище, поширене, на жаль, серед людей:
-Так, це буває…
— Це мені знайоме…
— Я це іноді зустрічав…
— У мене теж це бувало у вашому віці…
— На жаль, це часто буває у дітей…
- Сприяти психічному врівноваженню шляхом «виправдання» поведінки школяра. Велике значення тут має інтонаційне забарвлення парадигми, яка висловлюється спокійним, м’яким і переконливим тоном, витримана етично і демонструє часткову угоду з ним:
— Можливо, будь-хто, на вашому місці…
— Я б, можливо, також…
— Будь-хто на вашому місці… а ви ще…
- Інструментувати свободу вибору, щоб допомогти примиренню дитини із самим собою:
— Звичайно, ви маєте право.., -Це ваше право…
— Мабуть, у вас є причина…
— Кожний вибирає поведінку, якої він гідний. Тому…
- Висвітлити предметний і соціальний результат того, що зроблено дитиною, щоб сприяти самостійному осмисленню:
— Тепер…
— Ви, мабуть, хотіли,.., а вийшло…
— Ви, звичайно, розумієте, що…
— Ви не подумали про те, що…
— Вийшло, певне, не те, чого ви очікували…
- Пред’явити інший спосіб поведінки як альтернативу для самовизначення:
— Можна було б…
— Інший спосіб я бачу…
— Іноді люди в цьому випадку…
- Ініціювати самосвідомість школяра, спонукуючи його виявити мотиви і пояснити причини того, що трапилося:
— А що ви самі думаєте. .
— Як ви думаєте, чим це може закінчитись..
— Що тепер будуть думати про вас інші люди…
— Як після цього до вас будуть ставитись інші…
- «Захист» від зовнішніх образ, щоб створити умови для реалізації дитиною себе на іншому рівні культури:
— Це минеться з літами…
— Може бути, вам здалося…
— Це особливість характеру…
— Людина слабка. Не усі ми поводимося достойно…
- Несподіване індивідуальне розв’язання, яке порушує логіку впливу:
— Але всупереч всьому… -1 все ж я сподіваюся..
Мені б хотілося,… але…
Запропонований набір може здійснюватися повністю крок за кроком, можливий варіант, коли з нього вибирають окремі операції. Це залежить від ряду причин: складність вчинку, стан дитини, професіоналізм педагога і т.д. Одне тут безперечно: чим складніша дитина, тим більша кількість кроків потрібна для реакції на її поведінку, але підкреслимо спеціально, що такий вплив спрямований не на виправлення поведінки, а на розвиток здатності до саморегуляції, особистої відповідальності за вибір, який здійснює дитина, що в результаті призводить до його суб’єктності.