Володимир Сосюра в Сумах
В житті кожної людини бувають події, які залишаються в пам’яті на все життя, для мене — це знайомство з поетом Володимиром Миколайовичем Сосюрою.
Мені, студенту Харківського інженерно-будівельного інституту, необхідно було приїхати до батьків у Суми.
В січні 1940 року, йдучи по Соборній вулиці, випадково зустрів свого вчителя української мови та літератури Григорія Андрійовича Черевка, який працював у Сумській середній школі №5. Під час розмови він сказав, що до Сум приїхав поет Сосюра з приводу відзначення 20-річчя видання першої поетичної збірки, яка надрукована в друкарні місцевої газети «Плужок» 1920 року. Крім того, Григорій Андрійович запропонував мені намалювати з натури портрет Сосюри. З великим хвилюванням я погодився.
Знайомство з Володимиром Миколайовичем відбулось в актовому залі Сумського педінституту за допомогою Григорія Андрійовича, який представив мене Сосюрі. Було запропоновано намалювати його портрет з натури, на що він дав згоду. Під час знайомства був присутній головний редактор газети «Більшовицька молодь» Яків Борисович Ратнер, який порадив, щоб малювання відбувалося в приміщенні редакції.
Домовились зустрітись в першій половині наступного дня вредакції (будинок якої під час Вітчизняної війни зруйнований німецькою авіабомбою, зараз це Соборна вулиця №25). Редакція газети розміщувалась на другому поверсі, а на першому містився магазин «Наочних посібників».
Прийшовши до редакції на призначену годину, побачив присутніх — Володимира Миколайовича Сосюру та Якова Борисовича Ратнера.
Позував Сосюра природно, без будь-якого апломбу, на моє прохання, додержуватись певного ракурсу (повороту обличчя) бездоганно виконував, без якого-небудь роздратування. Володимир Миколайович був брюнетом, колір обличчя легкого загару з ледь-помітним рожевим відтінком, очі карі.
Цікаво і те, що коли основні характерні риси портрета були намальовані і стало вільніше, Володимир Миколайович розповів дещо про себе. Так, наприклад, коли він відпочивав у Криму, то теж позував перед художником. Під час одного з сеансів малювання Володимир Миколайович запрошував мене заходити до нього в Києві за адресою вулиця Леніна, 63.
Протягом триденного спілкування мені вдалося намалювати олівцем два портрети В.М.Сосюри, один з яких він подарував Я.Б.Ратнеру, а другий — студентці Сумського педінституту Левінсон (ім’я не пам’ятаю).
В один із днів наших зустрічей на прохання головного редактора «Більшовицької молоді» В.М.Сосюра написав при нас вірша про визволення Західної України. Запам’ятався перший рядок – «Віддзвеніли дзвони у костьолі»… Вірш було написано за 15-20 хвилин, просто і звично. Одразу ж автор одержав гонорар, який вручив йому головний редактор.
Інколи В.М.Сосюру разом з Я.Б.Ратнером та Натаном Махліним мені доводилось супроводжувати під час їх прогулянок по місту. Пам’ятаю випадок, коли Володимир Миколайович забув свої галоші в редакції. Мені приємно було зробити послугу для нього — збігати за галошами, бо погода потребувала цього.
Відтоді минуло 58 років, а спроба відтворити його образ не згасає. Свідком цього є малюнок портрета В.М.Сосюри, якого виконав до цих спогадів.
Після 1961 року я часто бував у Києві (в наукових справах) у професора О.Т.Чалого. Але, на превеликий жаль, люб’язним запрошенням великого українського поета першої половини XX століття так і не скористався.
Джерело інформації: Сердюк В. Незабутня зустріч // Діалог. – 1998. – 16 січ. – С.4.
ВИКОРИСТАНО МАТЕРІАЛИ САЙТУ http://www.library-sumy.com/ (Сумська міська централізована бібліотечна система)