Світлиця

Займатися і працювати, робити, навчатися

На сторінках засобів масової інформації дуже часто вживають слова займатися: «Чим займається доброчинний фонд? —«Інтелект» займається комерційною діяльністю»; «Кожен має займатися своєю справою»; «Музей Києва займається реставрацією Звіринецьких печер». У російсь­кій мові тут справді доречне слово заниматься. А основним значенням укр. займатися є «загорятися, спалахувати»: «Язичок полум’я зблиснув у темряві. Солома зайнялася» (М. Руденко); «Зоря на небі рожева уже починала займа­тись» (Леся Українка). Від нього утворено похідні — займистий, займистість, легкозаймистий, незаймистий. Омонімічне займатися, що набуло нового значення шля­хом метафоризації, використовується набагато рідше, воно слушне тоді, коли йдеться про захоплення, зацікавлення: займатися музикою, займатися спортом і под. У решті випадків треба вживати інших слів: працювати, навчатися, робити, братися, поратися тощо. Наведені уривки газетних текстів мають бути відредаговані так: «Що робить до­брочинний фонд? — «Інтелект» веде й комерційну діяль­ність»; «Кожен має робити свою справу (своє діло)»; «Музей Києва провадить реставрацію Звіринецьких пе­чер». Російські фрази «Какой темой Вы занимаетесь?» та «Я занимаюсь на курсах иностранных языков» можна перекласти: «Над якою темою Ви працюєте?» і «Я навчаюся на курсах іноземних мов».

Заставляти і змушувати, примушувати, силувати

«Уряд хоче законним шляхом заставити федеральні війська повернутися зі Словенії та Хорватії», — читаємо в одній із газет. Нейтральними значеннями слова застав­ляти в українській мові є такі: «заповнювати, займати простір, загороджувати»: «Повиносили до сіней великі дубові столи, прикрили їх білою скатертю і заставили всілякою стравою» (І. Франко); «Пальцем потоку не за­ставиш» (прислів’я). Омонімічна лексема заставляти означає «віддавати щось кредиторові для одержання позички»: «Вхопила Ганна свою новішу свитину, побігла до шинкарки, заставила за карбованця» (І. Нечуй-Левицький). А для поняття «спонукати щось робити» україн­ська мова має слова змушувати, примушувати, силувати і рідше вживаний синонім з відтінком розмовності застав­ляти. Тож у цитованому уривку газетного тексту треба було написати «змусити федеральні війська».

Збігатися, зіставляти, а не співпадати, співставляти

Є чимала категорія мовців, котрі вважають, що досить будь-яке російське слово вимовити з українською фонети­кою — і воно автоматично ввійде до нашої мови. Уже багато років «побутують» покручі співпадати і співставля­ти, не маючи жодних перспектив набути прав громадян­ства в українській літературній мові, бо для цих понять існують давні українські слова збігатися і зіставляти, що обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність. Напр.: «Дівочі голоси просять, щоб зійшов місяць, як млинове коло… Справді млиновим колесом викочується з-за лісів важкий мідно­лиций місяць. Цей несподіваний збіг сприймається як якесь радісне чаклування» (М. Стельмах); «Однойменні такти в різних циліндрах не повинні збігатися, вони мають чергуватися в певній послідовності» (підручник); «Зістав­ляючи собівартість продукції з середньою ціною її реалі­зації, можна виявити, наскільки вигідна господарству та чи інша галузь» (журн.).

Тож перш ніж запозичати щось у сусідів, варто добре пошукати в скарбниці рідної мови.

Звертатися і поводитися

«Солдати скаржаться, що їх годують препогано, звер­таються до них грубо», — читаємо в одній газеті. Слово звертаються використане тут недоречно, воно являє собою невдалий переклад рос. обращаться. У деяких випадках обращаться справді слід перекладати звертатися, тобто спрямовувати свої слова або діяльність на когось чи на щось: обращаться с речью (за помощью, к врачу, к темам и сюжетам) — звертатися з промовою (по допомогу, до лікаря, до тем і сюжетів). А коли рос. обращаться має значення «ставитися до когось, тримати себе певним чи­ном щодо якогось об’єкта», то як український відповідник використовують поводитися: с ним хорошо обращаются — з ним добре поводяться; осторожно обращаться с прибо­рами — обережно поводитися з приладами. Отже, в згада­ному уривку газетного тексту потрібно було написати «поводяться з ними грубо».

Здібний і здатний

Під упливом інших мов часом відбувається сплутування навіть не паронімічних слів, а синонімів. Приміром: «Мій син на таке не здібний» і «Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків та дідів». Здібний і здатний у наве­дених прикладах слід поміняти місцями, слово здібний означає «талановитий», а здатний —«спроможний на щось». Напр.: «Мартович був надзвичайно здібний і дома ніколи не вчився» (В. Стефаник); «Перед чужими тільки й чуєш про Василя, який він розумний та до всього здатний» (Панас Мирний). Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом способный.

Змінювати (зміняти) і зраджувати

В одному з матеріалів, присвячених ювілеєві письмен­ника Л. Тендюка, наголошувалося, що «він ніколи не зміняв своїй тематиці». Тут аж дві помилки на ґрунті паронімії. Перша — внутрішньомовна: замість тема «коло життєвих явищ, що становлять зміст твору» (в даному разі йдеться про морську тему в творчості Л. Тендюка) вжито слово тематика «сукупність тем» (наприклад, тематика курсових робіт). Друга помилка — нерозрізнення російського изменять та українського змінювати. Укр. змінювати (рідше зміняти) означає «робити інакше, виправляти; приходити на зміну». А в згаданому матеріалі йшлося про порушення вірності, про відмову від чогось. Таке поняття в російській мові передається словами измена, изменять, а в українській — зрада, зраджувати. Отже, в наведеному уривку тексту треба було зазначити, що письменник «ні­коли не зраджував своєї теми». До речі, дієслово зраджу­вати потребує після себе додатка в формі знахідного відмінка: зраджувати товариша (брата, матір; науку, те­му); коли при дієслові є заперечна частка не, то додаток стоїть у родовому відмінку: не зраджувати товариша (брата, матері; науки, теми). Напр.: «О Батьківщино! Не зрадили тебе твої донецькі діти» (В. Сосюра); «Терпіння зраджувало стару, але вона не виказувала цього» (Григорій Тютюнник).