Причини появи важковиховуваних:

• відсутність наступності в діяльності дитячого садка і батьків, що виховують дитину вдома, і початкової ланки школи;
• відсутність ранньої психолого-педагогічної діагностики відхилень у поведінці;
• несвоєчасне виявлення в дитині як позитивних, так і негативних якостей;
• відсутність захисту і допомоги дитині в процесі її розвитку.
  Прочитать остальную часть записи »

Педагог, який підготовлений до інноваційної професійної діяльності має такі професійні й особистісні якості:
1. Усвідомлення цілей освітньої діяльності у контексті актуальних педагогічних проблем сучасної школи. Врахування та розвиток індивідуальних здібностей учнів їх інтересів і потреб, потреб окремого учня та суспільства в цілому.
2. Осмислена в контексті сучасності педагогічна позиція. Уміння відповідно до нововведень у науці і практиці по-новому формулювати освітні цілі з предмета, певної методики, досягати і оптимально переосмислювати їх під час навчання.
3. Здатність вибудовувати цілісну освітню програму навчання і виховання, яка враховувала б індивідуальний підхід до дітей, освітні стандарти, нові педагогічні орієнтири.
4. Вміле поєднання вчителем сучасної йому реальності з вимогами особистісно-орієнтованої освіти, коригування освітнього процесу за критеріями інноваційної діяльності.
5. Здатність бачити індивідуальні здібності дітей і навчати відповідно до їх особливостей.
6. Вміння продуктивно, нестандартно організувати і проводити навчання й виховання, забезпечуючи розвиток творчості дітей через використання інноваційних технологій.
7. Застосування форм і методів інноваційного навчання, яке передбачає врахування особистого досвіду і мотивів вихованців, використання доступних для дітей форм рефлексії та самооцінки.
8. Адекватно оцінювати, стимулювати відкриття та форми культурного самовираження вихованців, здатність бачити позитивний розвиток учнів.
9. Уміння аналізувати зміни в освітній діяльності, в розвитку особистісних якостей вихованців.
10. Здатність і прагнення до особистісного творчого розвитку, рефлексивної діяльності, усвідомлення значущості, актуальності власних інноваційних пошуків і відкриттів.

ЕТЮ́Д (франц. étude, від лат. studium – старанність, заняття, вивчення, студіювання) – у літературі, музиці, образотворчому мистецтві – твір фрагментарного характеру, що дає поверхове уявлення про зображувану подію, картину, настрій тощо; у театральному мистецтві – вправа, що сприяє вдосконаленню акторської майстерності. Поняття «Е.» вживають також у балеті (хореогр. Е.) на позначення сольного концерт. номера або дуету (па-де-де). Відоме воно й у грі в шахи (шашки), де означає вправу з невеликою кількістю фігур у певній позиції.
Етюд у літературі – невеликий за обсягом, переважно безфабульний твір (наприклад, «Лялечка», «Цвіт яблуні», «Невідомий» М. Коцюбинського; «Дорога», «Вечірня година» В. Стефаника; «У Кравчини обідають», «Три зозулі з поклоном» Г. Тютюнника). Синонімами Е. є студія, образок, шкіц, ескіз (вказують на свідому незавершеність твору). Інколи Е. називають літ. або філос. нарис (зокрема зб. «Японські етюди» О. Гончара). Відомий драм. Е. «Прощання» Лесі Українки, у поезії його активно використовує І. Драч («Лебединий етюд», «Нічний етюд»).        Прочитать остальную часть записи »

До різноманітних форм залучення педагога до інноваційної діяльності належать:
–організація постійно діючого наукового семінару з найактуальніших проблем, над якими працюють педагоги навчального закладу;
–стажування педагогів при науково-дослідних інститутах і вищих навчальних закладах;
–педагогічні ради, «круглі столи», дискусії; Прочитать остальную часть записи »

Згадаймо невмирущі Кобзареві рядки «Заповіту»:

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.      Прочитать остальную часть записи »

Ще в XIV—XV ст. у староукраїнській мові слово честь входило до сталих словосполучень: честь дати — «виявити належну пошану», честь учинити кому — «вшанувати когось, виявити пошану до когось», при честі зоставити кого — «реабілітувати когось, відкинути звинувачення, які плямують чиюсь честь», під честю, при честі — «без обману, чесно». І навпаки, честі не мати означало «бути знеславленим, зганьбленим».  Прочитать остальную часть записи »

Тепер цей вислів означає різке побажання забиратися геть: за кимось не будуть жалкувати і обійдуться без нього. Наприклад: «— Не подобаються мої мисочки — скатертю доріжка! Аякже! Плакати буду за ним! — застрибав по хаті Данило Петрович…» (М. Стельмах); «— Нічого з ним не станеться,— заспокоював Кость.— До бурової степом добереться. Скатертю йому дорога» (І. Цюпа). Фразеологізм активно вживається не тільки в усному і художньому мовленні, а й у публіцистичному. Прочитать остальную часть записи »

Дата __________ клас________ ПІ _____________________________
Словниковий диктант
Б..р..г, чов..н, Марин..ці, нен..ці, пр..мудрий, пр..міський, пр..звище, в..селка, хвас..ливий, с..р..цевий, пр..зидент, кл..пають, бр..хун, боро..ьба, во..кий, ч..рговий, м..довий, ож..ледь, гр..чаний, ш..потіти, ш..рокий.

У процесі мовною розвитку значення окремих слів інколи змінюються до прямої протилежності, причому ці вторинні значення можуть функціонува­ти або паралельно зі своїми семантичними прототипами, як-от: пригостити — «виявити гостинність» і «вдарити»; честити — «вияв­ляти шану, почесті» і «лаяти когось за щось»,— або заступають їх повністю, отже, починають вживатися тільки з новими, про­тилежними значеннями. Наприклад: безцін­ний — «дорогий», а раніше також і «деше­вий» (пор.: [віддати] за безцінь — «дуже дешево, майже дарма»).              Прочитать остальную часть записи »

Вислів класти зуби на полицю здавна побутує в українській мові. В збірнику М. Номиса, наприклад, він зафіксований був понад сто років тому (на Харківщині) вже в скороченому, характерному для розмовної мови варіанті — зуби на полицю («ждать і голодувать»)1. Досить широко вживається він і сучасними українськими письменниками, причому також нерідко, або з подібним пропущенням дієслова, або з варіюванням компонентів: зуби на поличку, класти зуби на полку, скласти зуби на полицю або зуби на мисник покласти: «Першого року третина поля лишалася незасіяною. Зимою зуби на поличку!,.» (В. С. Бабляк); «З шамовкою теж не краще. Як трапиться багажик якийсь до звощика кому однести— маєш. А ще от корзини, буває, спекулянткам на базар тириш. Ну й поїм. А ні — клади зуби на полку!» (А. В. Головко); «Аби серед зими Не скласти, зуби на полицю. Зійшлись поговорити про корми Представники звірів і птиці» (А. Косматенко); «Доводиться нашим шанхаївкам, (приміське робітниче селище з примітивними дощаними будиночками) і цим промишляти [брати квартирантів)… Голод—Не тітка; зуби на мисник не покладеш» (Ф. Бурлака).          Прочитать остальную часть записи »

Пригадаймо колоритний етнографічний малюнок з відомого твору Ю. Яновського «Вершники», в якому розповідається про прадіда Данила — «господаря степових звичаїв»,, що знає «всі весняні тайни», і його допитливого правнука Данилка:

«…Щороку весна приходила краща й дужча, починав її бабак, що прокидався на Явдоху до сходу сонця і свистів.        Прочитать остальную часть записи »

Давно забулося первісне значення ви­слову від дошки до дошки, який часто по­єднується з дієсловами прочитати, вивчи­ти, запам’ятати тощо. Зафіксувавши його в збірнику «Галицько-руські приповідки», І. Франко відсилає читача за поясненням до словника В. Даля. Колись, у давнину, оправа книг була дерев’яною, з дощок. «Прочитати від дошки до дошки» спочат­ку означало буквально: прочитати всю книгу від першої сторінки, що була під верхньою дошкою, до останньої, за якою вже була спідня дошка.  Прочитать остальную часть записи »